Копіюю сюди і на комп зразу, бо так би й загубила)
Розкажу про свої враження
Родила 13 червня на 39 тижні і 6 дні.
Вночі перед родами засиділася в неті допізна, замість того, щоб виспатися, хоч і вже потягувало низом добре. Зранку в 6.00 відчула перші схватки. Пробувала ше спати, але думки, що сьогодні можу побачити маля проганяли сон. Чоловік ще поїхав в воєнкомат - викликали, пропонували контракт
, і ще й на роботу в Франківськ зганяв. Але вернувся майже зразу... в 10.00 були в лікаря - відкриття 4 см, оформили. Чоловік помагав переносити схватки (для мене це було більш неприємно, ніж саме народження), то на м'ячику...а коли вже були частіші, то я на колінах повзала). В 14.00 вже було повне відкриття, води пробили і я думаю, от ще зараз півгодинки і я мама) Ага
Тужуся, тужуся, а нічого не тужиться))) Чоловік був присутнім на всіх періодах, хоч ми планували бути разом тільки на першому. Він мені дуже помагав і те, що просто поруч - додавало сил...так як я була невиспана і нічого ще не їла була). Отак 3 по 3 в мене розтягнулося на 2 години
так, як малюк був трохи високо, і ще коли родився, то крутився...то я всякі пози перепробувала, що камасутра відпочиває))) Потім ще не дуже вдавалося виштовхати голівку....не за першим разом, тому маю пару розривчиків...але коли народився малюк, сльози щастя і радості наповнили очі, а в серці така зародилася любов
Чоловіка теж зворушило, по очах було видно... Зашивали мене без анестезії...але мені вже було якось не до того... тим більше, коли потім маленьке янголя лежить на животику і таке гарнюнє) Зміна в лікарні попалась дуже хороша, незважаючи на п'ятницю 13-го і офіційне святкування Дня медика
На пологи я налаштовувалася оптимістично, акушерка казала, щоб всі такі породіллі були, як я) Я і жартувати ще й встигала поміж потуг
Я задоволена такою подією в своєму житті, тим більше в перший день вже ходила і навіть бігала) І не так то страшно, як є, що розказують. Головне налаштованість на все добре і віра, що все пройде в Божій ласці;)
